Управління твердими побутовими відходами залишається однією з найгостріших екологічних проблем в Україні, особливо в Харківській області, де забруднення ґрунтів і вразливість підземних вод посилюють екологічні ризики. Метою дослідження було оцінити екологічні ризики технологій термічної обробки відходів у Харківській області та визначити їхню сумісність зі стратегіями відновлення екосистем. У роботі застосовано порівняльний аналітичний підхід із інтеграцією методів оцінки впливу на довкілля для аналізу технологій спалювання, піролізу та плазмової газифікації. Оцінювання включало визначення викидів забруднювальних речовин, енергоефективності та утворення вторинних відходів з урахуванням регіональних умов. Встановлено, що спалювання, хоча й ефективно зменшує об’єм відходів, утворює небезпечні залишки, які містять важкі метали та органічні токсини. Піроліз характеризується нижчими рівнями викидів і утворенням біочару, здатного іммобілізувати забруднювачі в ґрунтах, що підвищує його потенціал інтеграції з практиками фіторемедіації. Плазмова газифікація забезпечує майже повне розкладання складних потоків відходів, однак потребує значних енергетичних витрат і розвиненої технічної інфраструктури. Дослідження показало, що в умовах післяконфліктного контексту Харківської області піроліз забезпечує найкращий баланс між екологічною безпекою та ресурсною ефективністю. Розроблено підхід до інтеграції залишків термічної обробки у стратегії відновлення ґрунтів з метою підтримки регіональної сталості. Отримані результати можуть бути використані інженерами-екологами, органами місцевого самоврядування та політиками для проєктування сталих систем перетворення відходів на енергію, адаптованих до екологічно чутливих і післяконфліктних територій