Сучасний етап світового розвитку визначається стрімким зростанням міст, скупченням в них населення, транспорту, промисловості, шкідливих викидів у довкілля. Зміни клімату та означені світові тенденції, погіршують умови проживання у містах. В означеному контексті, архітектура й містобудування мають внести свій доробок у вирішення проблеми забезпечення комфортності середовища існування людини. Формування планувальної структури міста тісно пов’язане з розбудовою комплексної зеленої зони. Сучасна розбудова міста Івано-Франківська відбувається швидкими темпами. При цьому не відводяться території для зелених насаджень, або їх площі мінімальні. Це зумовлює зниження комфортності середовища і відбивається на здоров’ї та самопочутті мешканців. Важливою складовою планувальної структури міста є його комплексна зелена зона, від структури і форм конфігурації якої у значній мірі залежить ступінь оптимального функціонування урбоекосистеми. Разом із сельбищною, промисловою зонами ККЗ формує певну планувальну структуру, планувальний каркас міста. Сельбищна територія є однією з найвайжливіших елементів міста і вона займає (залежно від господарського профілю міста) від 60 до 80% площі території. У межах сельбищної території відбувається невиробнича діяльність населення, тобто організовується побут і щоденний відпочинок. Тому, на прикладі міста Івано-Франківська розглянута проблема озеленення і роль зелених зон у забезпеченні рекреації і оздоровлення населення, найважливіші проблеми озеленення та пов’язані з цим екологічні проблеми, вирішення яких знаходиться у площині зміни стратегічних підходів до цілеспрямованого збереження, відновлення та накобичення масиву зелених насаджень у місті