У полідисперсних рідких аерозолях (туманах) в результаті зовнішньої аеродинамічної дії можуть відбуватися процеси коагуляції і диспергування крапель. Ці процеси впливають на величину загальної поверхні крапель полідисперсного аерозолю, що, в свою чергу, впливає на тривалість осідання аерозолю, інтенсивність випаровування та розповсюдження. Це має велике практичне значення для оцінки поведінки аерозольних хмар, що утворилися в результаті вибуху, механічного дроблення при падінні рідини з великої висоти, або коли рідина роздувається потоком газу. Такі ситуації характерні для техногенних катастроф, розпилюванні інсектицидів та гербіцидів за допомогою авіації або при використанні хімічних засобів ведення війни. Встановлено, що характер процесів визначається швидкістю газу відносно крапель полідисперсного аерозолю. Існує критична швидкість газу, яка визначає напрям процесів змінення загальної поверхні полідисперсного аерозолю. За швидкістю, менш критичної, відбувається процес зіткнення краплин різного діаметру і йдуть процеси коагуляції, в результаті чого загальна площа поверхні аерозолю зменшується. При швидкостях, що перевищують критичну швидкість, паралельно з коагуляцією починається процес роздрібнення крапель, що приводить до збільшення площі поверхні аерозолю. Теоретичним шляхом, на основі рівнянь енергетичного балансу, отримана математична залежність відносної поверхні аерозолю від відношення швидкості газу до критичної швидкості. Ця залежність має характер квадратичної функції. Величина критичної швидкості залежить від критичного значення критерію Вебера (We). Для аерозолів механічного походження рекомендовано приймати критичне значення критерію Вебера Weкр=1,3. Отримана залежність була використана при розробці технології подавлення бурого диму газоподібним азотом при переливах чавуну на підприємствах чорної металургії