Актуальність дослідження пов’язана з реалізацією природоохоронного проекту в Демократичній Республіці Конго, який викликав потрясіння серед корінних громад після рішення про виселення їх з їхньої землі без компенсації чи відшкодування. Проте, окрім запропонованого закон про захист і заохочення прав корінних народів у Демократична Республіка Конго, який зараз узгоджується в парламенті і має бути оприлюднений Президентом Республіки, Демократична Республіка Конго ратифікувала декілька міжнародноправових документів, які стосуються прав людини і, відповідно, прав корінних народів, у яких принцип вільної, попередньої та усвідомленої згоди виражений різними способами. Цей принцип передбачає участь корінних народів у реалізації права на навколишнє середовище на двох рівнях: на рівні прийняття рішень, які можуть вплинути на їхнє право на навколишнє середовище, а також на рівні розробки політики, спрямованої на захист навколишнього середовища, оскільки місцеві знання є незамінними. Проте, незважаючи на існуючий правопорядок, реалізація цієї екологічної справедливості корінних народів виглядає неефективною. Найбільшою проблемою залишається її впровадження. Багато хто погоджується, що міжнародне право краще, коли йдеться про захист навколишнього середовища. Деякі дослідники зазначають, що охорона навколишнього середовища може бути умовою для здійснення інших прав людини. Окрім права на навколишнє середовище, корінні народи мають право користуватися своїми територіями, землями та природними ресурсами; але вони також мають право брати участь в охороні навколишнього середовища. Фактом залишається те, що законодавчі та судові недоліки є основними перешкодами для ефективності екологічного правосуддя для корінних народів, для яких правова та судова реформа залишається панацеєю. З цією метою доцільніше було б прискорити процес оприлюднення закону про захист і заохочення прав корінних народів, у якому має бути чітко визначений їхній статус. Це дасть їм право подавати до суду в майбутньому. Міждисциплінарний характер екологічного права також вимагає створення палат, що спеціалізуються на екологічному праві в рамках судової системи Конго
Отримано 20.01.2022
Доопрацьовано 29.04.2022
Прийнято 01.06.2022
[1] Basue Babu Kazadi, G. (2013). Droit international public. Teheran: PUIC.
[2] Bétaille, J. (Ed.). (2016). The right of access to justice in environmental matters. Toulouse: University of Toulouse Capitole Press. doi: 10.4000/books.putc.996.
[3] Bellier, I. (2018). The rights of indigenous peoples. Man & Society, 206(1), 137-174. doi: 10.3917/lhs.206.0137.
[4] Kihangi Bindu, K. (2013). The justiciability of the right to the environment enshrined in the 1981 African Charter on Human and Peoples’ Rights in the Democratic Republic of Congo. Catalonian Journal of Environmental Law, 4(1). doi: 10.17345/rcda1336.
[5] Blanchon, D., Moreau, S., & Veyret, Y. (2009). Understanding and building environmental justice. Annals of Geography, 665-666(1), 35-60. doi: 10.3917/ag.665.0035.
[6] Desmarais, F. (2006). The free, prior and informed consent of indigenous peoples in international law in the light of the models of cultural integrity and self-determination. The need to redefine its conceptual framework. Quebec Journal of International Law, 19(1), 161-209.
[7] Brosset, E., & Truilhé-Marengo, E. (2018). Access to the courts in environmental matters: The hiatus of European Union law. RDLF, 7.
[8] Application of the European Court of Human Rights No. 10271/02. (2010). Case of R.P. v. France. Retrieved from https://hudoc.echr.coe.int/#{%22tabview%22:[%22document%22],%22itemid%22:[%22001-96875%22]}.
[9] Farget, D. (2016). Colonialism and environmental pollution: Extension and effects on indigenous peoples’ rights. Criminology, 49(2), 95-114.
[10] Masson, F. (2016). Co-ownership. Law. Paris: Panthéon-Sorbonne University.
[11] Resolution of the General Assembly No. 70/1 “Transforming Our World: The 2030 Agenda for Sustainable Development”. (2015, September). Retrieved from https://www.eea.europa.eu/policy-documents/resolution-adopted-by-the-general.
[12] Iseli, C. (2020). The operationalization of the principle of free, prior and informed consent: A duty to obtain consent or simply a duty to consult? UCLA Journal of Environmental Law and Policy, 38(2), 259-275.
[13] Knox, J.H. (2018). Framework principles on human rights and the environment. Retrieved from https://www.ohchr.org/en/special-procedures/sr-environment/framework-principles-human-rights-and-environment-2018.
[14] Kleiche-Dray, M. (2017). Indigenous knowledge for sustainable development. Autrepart, 81(1), 3-20.
[15] Lebuis, V., & King-Ruel, G. (2010). Free, prior and informed consent: An emerging international standard for the protection of local indigenous populations. Recherches Amérindiennes au Québec, 40(3), 85-99.
[16] Frison-Roche, M.-A. (2009). The right of access to justice and the law. Retrieved from https://mafr.fr/media/attachments/2010/11/16/acces_a_la_justice_n-55.pdf.
[17] Papillon, M., Leclair, J., & Leydet, D. (2020). Free, prior and informed consent: Between legal ambiguity and political agency. International Journal on Minority and Group Rights, 27(2), 223-232. doi: 10.1163/15718115-02702015.
[18] Clavel, S. (2021). Indigenous peoples’ land rights. Retrieved from https://data.landportal.info/fr/library/resources/hal-03115010/les-droits-fonciers-des-peuples-autochtones.
[19] Li, Y. (2018). Principle of free, prior and informed consent and its application in the collection of intangible cultural heritage data. Quebec Journal of International Law, 31(1), 171-202.
[20] Wu, G. (2006). International law. Beijing: China-Law Press.
[21] Resolution of the General Assembly No. 61/295 “United Nations Declaration on the Rights of Indigenous Peoples”. (2007, September). Retrieved from https://www.un.org/en/genocideprevention/documents/atrocity-crimes/Doc.18_declaration%20rights%20indigenous%20peoples.pdf.