Анотація
Розвиток нового для України виду туризму – промислового потребує комплексних досліджень щодо методології оцінки ресурсного потенціалу, розгляду безпекових аспектів такого виду туристичної діяльності та розглядається як інструмент сталого розвиту промислових регіонів. Не менш важливим є змістовне наповнення туристичних програм, яке потребує детальних історичних розвідок та наповнення фактографічною базою туристичних об’єктів промислового туризму. Таким чином формується їх атрактивність, що впливає на якість туристичних програм загалом. Ця проблематика є актуальною для всіх напрямків промислового туризму і нафтогазопровідні об’єкти не є винятком. В статті проведені дослідження історії нафтогазогонів у Галичині в кінці XIX початку XX ст. Історія транспортування нафти у Галичині починається з нафтопровіду, що з’єднував нафтове родовище у Слободі Рунгурській з залізничною станцією Печеніжин, збудовано 1886 р. У 1932 р. в Галичині функціонувало 7 нафтовидобувних підприємств (10% загальної кількості) здійснювали транспортування сировини, маючи власні трубопроводи. Наприкінці 1930-х рр. кількість нафтових підприємств зросла майже удвічі, транспортування сировини та нафтопродуктів здійснювали 9 фірм. Перший у Галичині газопровід довжиною 0,7 км збудовано 1912 р. у Бориславі. Того ж року два газопроводи (кожен близько 12 км) з’єднали Борислав з Дрогобичем. На кінець 1920-х рр. у Галичині вже діяло близько 300 км газогонів. У Бориславсько-Дрогобицькому окрузі газогони будувалися ще до війни, а в Ясельському, починаючи з 1919 р. Збільшення видобування природного газу у Галичині дозволили розширити мережі газифікації населених пунктів і підприємств. У Ясельському гірничому окрузі 1933 р. видобули 97664, у Дрогобицькому – 319950 та у Станиславівському – 44597 тис. м3 газу, власниками та транспортерами якого було 15 фірм. Таким чином, впродовж 1912-1938 рр. у Галичині збудовано 11 газопроводів діаметрами 80-225 мм і загальною довжиною 293,7 км. Інформація про історію становлення та розвитку нафтогазогонів в Галичині в кінці XIX початку XX ст. є цінним фактографічним джерелом для розуміння еволюції нафтогазотранспортної системи України та основою для формування туристичних програм промислового туризму на об’єктах нафтогазового комплексу