В даній статті розглядається процес злиття етики, екології та енергетичного менеджменту тривав тисячі років і є колективним продуктом пізнання світу. Природа стала розумітися як комплекс живих та неживих організмів. Все і всі поєднано в один живий важливий ланцюг. К.Ясперс звертає увагу на намагання людей отримати найбільше від природи шляхом посиленої експлуатації, насильства над оточуючим світом [1]. Гуманіст А. Швейцер вимагав розумного відношення до природи [2]. На це ж звертав увагу і еколог Леопольд Олдо [3]. Ідея космізму започаткована Фалесом Мілетським (624-547 рр.до н.е.) [4]. Термін «космос» - ймовірно ввів Піфагор (570-497 рр.до н.е.) [5]. Представник натурфілософії Геракліт Темний з Ефесу (540-480 рр. до н.е.). вважав: «Світ єдиний і цілісний. Він ніколи ніким не створений» [6]. Через тисячоліття, натурфілософія та космізм отримали «друге дихання». Німецький дослідник А. Гумбольдт (1769-1859) в книзі «Космос» сказав: «…дві планетні оболонки, повітря і море, які складають єдине ціле в природі, від них залежить все різноманіття кліматів,..впливає розподіл моря і землі», « а на планету в цілому впливає космос…» [7] В 1915 р. О.Л. Чижевський (1897-1969) в Москві написав доповідь «Періодичний вплив Сонця на біосферу Землі» [8]. Видатний вчений академік В.І Вернадський (1863 – 1945) створив всеосяжне вчення про біосферу [9]. Саме Вернадський спонукав науковий світ інакше поглянути на проблеми людства, пов’язані з природою і космосом. Натуралістичний здобуток знань та космізм попередників був сублімований в працях американського біолога, еколога Б. Коммонера (1917-2012), професора Гарвардського університету. 1. «Усе пов’язане з усім і одне впливає на інше.» 2. « Ніщо з нічого не виникає і постійно кудись перетікає, дівається» 3. «Природа знає краще, ніж людина» 4. «В природі немає безкоштовного обіду». Експлуатація природи веде до виснаження ресурсів і деформації її образу» [10]. Етико-екологічна світоглядність – це частина духовної культури. Зокрема – педагогічної. А освіта – тривалий процес, обумовлений рівнями взаємності між тими, хто задіяний в ньому. І серед цінностей, яких навчає педагогіка, незмінним залишається гуманізм. Будо б помилкою стверджувати, що гуманізм як людяність, закладений в людській природі. Гуманізм пробуджують в людині вихованими методами, освітою та просвітою. Від просвіти та виховання до розумних дій заради гармонійного життя на планеті. Людський фактор впливу на природу має бути обережним